Питання оплати поховання супроводжує людство протягом усієї історії. Від обрядів стародавніх племен до сучасних ритуальних агенцій та похоронних бюро — гроші на похорон завжди були частиною не лише економіки, а й культури, традицій та поваги до померлого.
Стародавні часи: сплата за місце в потойбіччі
У багатьох древніх культурах вважалося, що для достойного переходу в інший світ людині потрібні не лише ритуали, а й матеріальні засоби. У Стародавній Греції покійному клали в рот монету — обол — для перевізника душ Харона. Це була символічна “плата” за переправу через річку Стікс. Подібні практики існували і в Єгипті: фараони та знатні особи ховалися з усім необхідним — від золота до предметів побуту.
Козацька доба та українські звичаї
В Україні протягом століть зберігалися звичаї родинного поховання з участю всієї громади. Часто витрати на похорон покривалися коштом сім’ї або сусідів, у вигляді допомоги — грошової чи продуктової. Збереглася традиція “збирати на труну” або “на сороковини” — коли друзі й родичі робили внески для компенсації вартості поховання. У сільській місцевості обов’язковими були не лише похорон і поминки, а й підготовка могили, труни, церковного обряду — усе це вимагало коштів, які часто збирали наперед. Працював принцип – якщо я допоможу, то і мені (моїй родині) допоможуть.
Радянський період: стандартизація і компенсації та похоронні гроші
У СРСР похорон набув офіційного характеру. Була створена державна система ритуальних послуг, яка пропонувала “базові” пакети. Поряд із цим, родина мала право на разову грошову допомогу на поховання (так звані “похоронні гроші”), яка видавалася через підприємство чи місцеву раду. Розмір допомоги був символічним, але дещо знижував фінансове навантаження. Розкіш у похованнях не заохочувалася, але на практиці багато хто витрачав значно більше — на труни, обряди, поминки.
Незалежна Україна: нові реалії та грошова компенсація
Після 1991 року система ритуальних послуг в Україні стала комерційною. Паралельно з цим держава зберегла право надання допомоги на поховання. Станом на 2024 рік сума грошової допомоги, яку можна отримати через Пенсійний фонд або соціальні служби, коливалась в межах 4100–6200 грн, залежно від категорії померлого.
Однак цієї суми зазвичай недостатньо, оскільки:
- Вартість економ-похорону в Києві починається від 15 000 грн;
- Стандартний варіант — від 35 000 грн;
- VIP-супровід — від 55 000 грн і вище.
Держава покриває лише частину витрат, а реальне фінансове навантаження повністю лягає на родину.
У наш час ритуальні агенції, такі як Free Soul, пропонують пакети послуг під ключ. Це дозволяє уникнути стресу з підготовкою та обрати варіант, що відповідає бюджету родини. Також надається підтримка в отриманні державної допомоги на поховання, включно з оформленням документів.
Крім того, агенція пропонує гнучкі варіанти оплати, підбір оптимального пакету, безкоштовну консультацію щодо витрат та поради щодо оптимізації коштів.
Нижче наводимо перелік основних нормативно-правових актів, згідно з якими в Україні надається державна допомога на поховання:
🔹 Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”
- Стаття 23: передбачає виплату допомоги на поховання застрахованої особи (якщо померлий був офіційно працевлаштований).
🔹 Закон України “Про пенсійне забезпечення”
- Стаття 52: встановлює право на допомогу на поховання пенсіонера.
🔹 Закон України “Про поховання та похоронну справу”
- Визначає порядок організації поховання, надання соціальних послуг, включаючи компенсації.
🔹 Постанова Кабінету Міністрів України № 532 від 31.01.2007
- Регулює розмір та порядок виплати допомоги на поховання пенсіонера через Пенсійний фонд.
🔹 Бюджетний кодекс України
- Містить положення про джерела фінансування допомог та соціальних виплат.
Додатково:
- У разі смерті військовослужбовців, учасників бойових дій, ліквідаторів ЧАЕС — передбачені окремі пільги та компенсації відповідно до:
- Закону України “Про статус ветеранів війни…”
- Закону України “Про правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
Для оформлення допомоги варто звернутися до:
- Пенсійного фонду (якщо померлий — пенсіонер);
- Центру зайнятості або соцстраху (якщо був застрахований);
- Органів соціального захисту (якщо належав до пільгової категорії).
